кільце

-я́, с.

1) Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола (див. коло I 1)).

2) Те, що має вигляд такого предмета. || Коло (див. коло I 2)), обвід. || Кінцевий пункт трамвайного й тролейбусного маршрутів із поворотним кругом, а також кінець автобусного маршруту, де автобус робить розворот, щоб їхати назад. || перен. Те, що замкнене круговою лінією чого-небудь; оточення.

••

Річні́ кі́льця — концентричні шари деревини, які щорічно наростають на стовбурі дерева; річні шари.

3) у знач. присл. кільце́м, кі́льцями. У вигляді кола, кругової лінії.

4) Окрема складова частина ланцюга.

5) тільки мн. Гімнастичний прилад, який складається з двох підвішених обручів.